###Юні вихованці ДЮСШ-25-Легіон-ХХІ - чемпіони Києва серед юнаків 2004 р. н. ###

Дуже часто задаюсь одним питанням: за що люди так люблять футзал? За динамічність? За швидкості і техніку? Чи може просто через те, що у нього можна грати при будь-якій погоді? Все це вірно, але, на мою думку, найбільше він приваблює своєю інтригою. Адже, навіщо ж пересічний вболівальник приходить на стадіон чи включає по ТБ черговий матч? Однозначно задля того, щоб побачити драматичні розв'язки і фінали. І, погодьтесь – футзал, як ніщо інше спроможний повністю задовольнити цю забаганку. Ось, наприклад, зараз я б хотів вам розповісти про напружений чемпіонський фініш ДЮСШ-25 - "Легіон ХХІ" 04.

Почнемо з того, що за тур до завершення дитячого чемпіонату Києва з футзалу серед юнаків 2004 р.н. легіонери розташовувались на другому місці, маючи гру в запасі і двохочкове відставання від суперників. Відповідно, для того, щоб гарантувати собі "золото" підопічним Олександра Кривенди потрібно було здобути максимум – шість очок у двох матчах. І, мушу визнати – з першого ж погляду було помітно, що ці пацани налаштовані здобути звання чемпіонів. Власне, досі мені ніколи не доводилось бачити настільки сконцентровані і серйозні дитячі обличчя.

У першому матчі синім довелось помірятись силами із командою "Біблійна Церква"'04, яка розташовувалась на третій позиції. Ще напередодні тієї гри напруга відчувалась як на паркеті, так і на трибунах, де вболівальники влаштували неймовірний "саппорт" своїм діткам, вигукуючи імпровізовані кричалки. Не обходилось і без мотивуючих фраз. Ну, а куди ж без цього, коли на паркеті найважливіше, що може бути в житті кожної людини готується до одного з найважчих протистоянь сезону. У дебютному таймі номінальним господарям вдалось заробити солідний гандикап, відправивши шість м'ячів у сітку суперників, на що останні відповіли двома влучними пострілами. Проте, у другій половині гри щось пішло не так і вже до тридцятої хвилини розрив у рахунку став мінімальним – "біблійні" спільними зусиллями провели ряд вдалих атак і несподівано відродили інтригу. Концентрація в матчі була дуже високою, а на полі точилася вже боротьба характерів. В такій ситуації важливим чинником стала мотивація, якою в більшій мірі володіли хлопці з ДЮСШ-25. Власне, крім особистих амбіцій в них був ще один козир – там, на трибунах, їхні рідні продовжували вірити в перемогу, зарядивши цим своїх дітей. Це був неначе грандіозний симбіоз чемпіонської віри, де батьки разом з дітьми продовжували творити спільну вікторію. Відтак, зарядившись енергією трибун легіонери зібрали волю в кулак і довели матч до переможних 8:6. Що ж, гра звісно ж "валідольна" вийшла, але вона стала першим кроком до здійснення мрії і тепер діло залишалось за малим...-

Заключним протистоянням в турнірі став двобій з аутсайдерами чемпіонату – ФК "Олімп" '04. Розуміючи, що ця гра вже не має принести особливих проблем, вболівальники повністю віддались ейфорії, поринувши у свого роду свято. Проте, їхні улюбленці навпаки – залишались спокійними, не дозволяючи собі розслабитись бодай на секунду. Саме завдяки такому педантичному підходу до гри сині здобули більш ніж впевнену звитягу з рахунком 9:1. Фінальний свисток означав те, що ДЮСШ-25 - "Легіон ХХІ" стали тріумфаторами чемпіонату Києва. Ох, співчуваю я тим, кого не було в приміщенні спорткомплексу НУБіП в той момент. Друзі, ви таке пропустили! Стіни і паркет здригались і тремтіли від радісних викликів і оплесків. Дуже вдалими в цей момент було й національне вітання "Слава Україні!", у відповідь на яке лунало двозначне "Героям Слава!". Чому двозначне? Та тому, що з одної сторони це обов'язкова відповідь на вітання, а з іншої – героями в цей день були самі ж легіонери і їм належало трохи слави.

На завершення, варто привернути вашу увагу ще й до інших, більш важливих, на мою думку, речей, які дуже часто проходять повз нас у такі моменти. По перше – мушу хотілось би відзначити відданість легіонерів своїй команді і готовність пожертвувати собою заради спільної мети. Вони, немов малі спартанці, часто ціною ушкоджень боролись за перемогу. По-друге – не можна не помітити, що вихованість та дисципліна у хлопців вже на дуже високому рівні, адже вони вибачались перед суперниками за жорсткі стики, а також адекватно сприймали всі рішення судді. Погодьтесь – обидва пункти свідчать про чудовий рівень організації в клубі, хорошу роботу тренера та якісну підготовку до турніру. Особисто я гадаю, що це є ознакою серйозного відношення до своєї улюбленої справи і основою для розвитку справжніх професіоналів. У цих хлопців дійсно гарні перспективи. Гадаю, що при правильному розвитку цих талантів і гарній підтримці вже через декілька років з них можуть вирости гравці дуже високого рівня.